Йоганн
Себастьян Бах
(1685-1750)
Йоганн Себастьян Бах (з
нім. Johann Sebastian Bach) – німецький композитор, органіст, клавесиніст і
скрипаль. Бульшу частину свого життя він працював при церкві. Його творчі
пошуки тісно пов’язані з лютеранською традицією. За 50-річний період творчості
лише протягом 5 років інтереси Баха були зосереджені на світській музиці. Один
з кращих виконавців на органі у ті часи, Бах створив для цього інструменту
твори, які стали вершиною розвитку органної літератури. Творивши практично у
всіх музичних жанрах, Бах оминув провідний жанр свого часу – оперу.
Композиторові з його глибоким складом думки, далеким від усього поверхневого і
розважального, придворна опера була абсолютно чужа.
Бах перевершив усіх
своїх попередників і в майстерності форми. У його творчості досягнута вершина
поліфонічної майстерності після нідерландської школи.
Найвідоміші твори
композитора: “Добре темперований клавір” (1722-44), Месса сі-мінор (бл. 1749),
“Пристрасті за Іоаном” (1724), “Пристрасті за Матвієм” (1727 або 1729), більше
200 духовних і світських кантат, інструментальні концерти, багаточисленні твори
для органу та ін.
Під кінець життя
здоров’я Баха погіршилося, дві невдалі операції з видалення катаракти призвели
до того, що він повністю осліп. 28 липня 1750 року Бах помирає, та був
похований поблизу церкви св. Хоми, в якій він прослужив 27 років.
За життя Баха його
геніальна творчість хоча й була відома, та не була по-достоєнству оцінена.
Разом з тим справжній інтерес до творчості Баха виникає в 20-і роки 19 ст.
Вольфганг
Амадей Моцарт
(1756-1791)
Творчість геніального
австрійського композитора Моцарта вражає своєю багатогранністю. Проживши
неповних 36 років, він створив безліч творів у всіх існуючих в його епоху
жанрах і формах. Але, на відміну від Гайдна, основне значення якого полягало в
області інструментально-симфонічної та камерної музики, Моцарт залишив у всіх
жанрах, в яких він писав, твори неминущого значення. Його симфонії, опери,
твори для хору з оркестром, квартети, тріо, сонати, концерти однаково значні і
досі вважаються найвищим рівнем музичної думки. Як музикант він синтезував усі
досягнення минулого, довівши до досконалості всі музичні жанри і перевершивши
майже всіх своїх попередників.
Амадей Моцарт (з нім.
Wolfgang Amadeus Mozart) народився 27 січня 1756 року в родині Леопольда
Моцарта, скрипаля і композитора при дворі Зальцбургського архієпископа. Батько
Моцарта був одним з відомих музичних педагогів Європи, його праця «Есе з основ
гри на скрипці», що була видана у 1756 році, пережила декілька видань.
Геніальна обдарованість
дозволила Моцарту вже з чотирирічного віку писати музику, дуже швидко оволодіти
мистецтвом гри на клавірі, скрипці, органі. Батько вміло керував заняттями
сина. У 1762-71 роках він організував гастрольні поїздки – при Дворі курфюрста
Баварії в Мюнхені, при Імператорському дворі у Відні та Празі, при дворах в
Манґаймі, Парижі, Лондоні та Гаазі.
Останніми безсмертними
творіннями моцартівського генія стали опера «Чарівна флейта»,замовлена у 1791
році Е.Шіканедером – письменником, актором, імпресаріо, давнім другом Моцарта –
і скорботний величний Реквієм, не завершений композитором.
Ніколо
Паганіні
(1782-1840)
Передова новаторська
творчість Паганіні – один з яскравих проявів музичного романтизму, що отримала
розповсюдження в італійському мистецтві (в тому числі в операх Дж.Россіні та
В.Белліні) 19 ст.
Паганіні вражав
слухачів пафосом виконання, яскравістю образів, польотом фантазії, драматичними
контрастами, надзвичайним віртуозним розмахом гри. У його творчості повною
мірою виявлялися особливості італійського народного імпровізаційного стилю.
Паганіні першим з
скрипалів виконував концертні програми напам’ять. Сміливо вводячи нові прийоми
гри, збагачуючи колористичні можливості інструмента, Паганіні розширив сферу
впливу скрипкового мистецтва, заклав основи сучасної техніки гри на скрипці.
Він широко використовував весь діапазон інструменту, застосовував у грі
розтяжку пальців, стрибки, різноманітну техніку подвійних нот, флажолети,
pizzicato, ударні штрихи, гру на одній струні.
Деякі твори Паганіні
настільки технічно складні, що після його смерті довгий час вважалися
невиконуваними.
Для сучасників він
здавався загадкою, феноменом. Одні вважали його генієм, інші – шарлатаном.
Важко ще знайти в історії людства таку особистість, навколо якої народилася б
така неймовірна кількість чуток, кумедних історій та фантастичних легенд. По
всій Європі ходили цілком серйозні плітки, нібито Паганіні продав душу чорту,
задля того, аби стати кращим скрипалем світу. Саме такий образ видатного
скрипаля змальований відомим німецьким поетом Генріхом Гейне у його
“Флорентійських ночах”.
Паганіні – видатний
композитор. Його твори вирізняються пластичністю і співучістю мелодій,
сміливістю модуляцій. У його творчій спадщині виділяються «24 каприччіо» для
скрипки соло ор. 1, 1-й та 2-й концерти для скрипки з оркестром (D-dur, 1811
рік; h-moll, 1826 рік; фінальна частина останнього – знаменита «Кампанелла», що
у перекладі з італійської означає “дзвіночок”). Залишаються в репертуарі
сучасних виконавців і деякі варіації Паганіні – на теми опер «Попелюшка»,
«Танкред», «Мойсей» Дж.Россіні, на тему балету «Весілля Беневенто» Ф. Зюсмайера
(композитор назвав цей твір «Відьми»), віртуозні твори “Венеціанський
карнавал”, “Безперервний рух” (“Perpetuum mobile”).
Мирослав
Михайлович Скорик
(13
липня 1938, Львів)
Мирослав Скорик —
композитор і музикознавець, Герой України, народний артист України, лауреат
премії ім. Т. Г. Шевченка, кандидат мистецтвознавства, співголова Спілки
композиторів України в 2006–2010 роках, художній керівник Київської опери (з
2011). Внучатий племінник Соломії Крушельницької.
Народився 13 липня 1938
року у Львові, його батьки отримали освіту у Віденському університеті, а бабця
була рідною сестрою оперної співачки Соломії Крушельницької. З окупацією
Західної України у 1939 року СРСР, сім'я Скориків, як і багато інших українських
інтелігентних сімей зазнала втрат. У роки війни старший брат М. Скорика брав
участь у Другій світовій війні в рядах дивізії «Галичина», по завершенні війни
йому вдалося емігрувати до Австралії. З поверненням радянського режиму, 1947
року родину Скориків було репресовано та вислано в Сибір. Лише після смерті
Й.Сталіна, 1955 року родині Скорика було дозволено повернутися до Львова.
Перше знайомство з
музикою отримав у сім'ї — батьки, не будучи професійними музикантами,
музикували у родинному колі, батько грав на скрипці, мати — на фортепіано. З
1945 року відвідував музичну школу у Львові. У 1955–1960 роках студіював у
Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка під керівництвом
професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича та Адама
Солтиса (композиція). Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І.
Франка. По завершенні стажувався в аспірантурі при Московській консерваторії у
класі Дмитра Кабалевського, завершивши навчання 1964 року з дисертаційним
дослідженням на тему «Особливості ладу музики С. Прокоф'єва», отримав наукову
ступінь кандидата мистецтвознавства.
З 1966 р. до кінця
1980-х рр. викладав композицію у Київській консерваторії. Тривалий час працював
у США, з 1996 — Австралії. В кінці 1990-х повернувся в Україну. З 1999 —
завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. З 2002 — художній керівник
фестивалю «КиївМюзікФест». У 2005 — голова журі фестивалю «Червона рута», у
2006–2010 роках — співголова Національної спілки композиторів України. У квітні
2011 року був призначений художнім керівником Київської опери.
Мацуї
Кейко
Мацуї Кейко — японський композитор та піаніст, яка виконує
музику в стилі джаз та нью-ейдж.
Кейко Мацуї народилася
26 липня 1961 року в Токіо, Японія. З п'яти років почала грати на піаніно та
складати музику. Закінчила Японський жіночий університет за фахом «дитяча
культура». У 17 років уклала з компанією Yamaha контракт на студійний запис.
Заснувавши в 1982 році групу Cosmos, записала разом з нею сім альбомів в стилі
джаз-рок.
У
1999 році на церемонії Oasis Awards Кейко отримала звання найкращої джазової
артистки року.
Щороку відвідує
Україну, у 2008 році короткий час мешкала в Києві.
Кейко Матсуї випустила
два альбоми під лейблом MCA, перш ніж перейти до White Cat, Countdown, Unity і
нарешті Narada. 1990-і роки альбоми Мацуї ростуть в хіт-парадах. Хіт Sapphire
зайняв третє місце в щотижневому Top Billboard серед сучасних джазових
альбомів, хіт Dream Walk досяг третьої позиції. Мацуї посіла третє місце в
Billboard Top серед сучасних джазових артистів в 1997 році (де вона була єдиною
жінкою-джазової виконавицею в першій десятці), і обидві композиції Dream Walk і
Sapphire потрапили в десятку Billboard в інді сучасних джазових альбомів в тому
ж році.
Мацуї отримала нагороду
Oasis як найкраща джазова виконавиця в 1999 і 2000 роках. У 2001 році перший
альбом Мацуї з Narada, Deep Blue, зайняв перше місце в Top Billboard як
найкращий сучасний джазовий альбом і протримався там протягом трьох тижнів.
Коли президент США
Джордж Буш відвідав резиденцію прем'єр-міністра Японії Дзюньїтіро Коїдзумі 18
лютого 2002, Кейко Матсуї була запрошена на прийом до них, а також й іншими
членами їх адміністрацій.
Янніс Хрисомалліс
Янніс Хрисомалліс (14 листопада 1954, Каламата), сценічний
псевдонім Янні — грецький музикант стилю New Age. Громадянин США.
Під впливом батьків трохи займався музикою, проте не вважав її головним
своїм покликанням. У 14 років Хрисомалліс побив національний рекорд Греції з
плавання вільним стилем, мріяв стати олімпійським чемпіоном. У 18 років
розпочав навчання на факультеті філософії в університеті Міннесоти, США.
Понайомився з університетським рок-гуртом Chameleon і захопився музикою. Після
здобуття ступеню бакалавра, не маючи музичної освіти, розробляє власну систему
ритму та нотну грамоту, за якою бездоганно виконує і складає свою музику. Грає
здебільшого рок та джаз.
Домігшись вражаючого для новачка успіху у публіки після виходу першого
альбому «Optimystique» (1984), Янні отримує пропозицію про співпрацю від лейбла
Private Music, який видав 1986 року наступний альбом «Keys To Imagination». З
того часу музикант став однією з найпомітніших фігур у світі сучасної
інструментальної музики. Наступний альбом 1987 року «Out Of Silence» вийшов романтичним
та м'яким.
Сходження Янні до слави було певним чином пришвидшене романтичним зв'язком
на початку 90-х років з актрисою Ліндою Еванс. Вона забезпечила вихід епізодів
про нього у відомих в Америці програмах, таких як «Життєвий стиль багатих і
знаменитих», а також появи його в денних ток-шоу на ТБ.
1992 р. вийщов альбом «Dare To Dream», який одразу потрапляє в чарти
Billboard і має величезний успіх. У композиції «Арія» цього альбому Янні вперше
продемонстрував свій вокал. Проте найвдалішим ввжаєаться альбом 1993 р. під
назвою «In My Time». Музикант відмовився від електронного звуку і виконав усі
композиції на фортепіано у супроводі струнних інструментів. Одна з композицій
альбому була визнана гідною премії Греммі як Найкраща інструментальна композицію
року. У листопаді 1993 р. Янні дав концерт на своїй батьківщині у супроводі
Лондонського королівського симфонічного оркестру. Після Афін музикант здійснив
тур країнами Європи та Америки. У Мексиці Янні був першим музикантом, кому
вдалося зібрати аудиторію 50 тисяч чоловік.
Одним з найцікавіших проектів композитора була спільна робота з Вангелісом
для фантастичної стрічки Ріддлі Скотта «Blade Runner» за участю Гаррісона
Форда.
Немає коментарів:
Дописати коментар